20_Teoriya_zagalnoyi_rivnovagi_i.docx - 20 \u0422\u0435\u043e\u0440\u0456\u044f \u0437\u0430\u0433\u0430\u043b\u044c\u043d\u043e\u0457 \u0440\u0456\u0432\u043d\u043e\u0432\u0430\u0433\u0438 \u0456 \u043a\u043e\u043d\u0446\u0435\u043f\u0446\u0456\u044f \u0432\u0456\u0434\u0441\u043e\u0442\u043a\u0430 \u0406 \u0424\u0456\u0448\u0435\u0440\u0430

20_Teoriya_zagalnoyi_rivnovagi_i.docx - 20...

This preview shows page 1 - 2 out of 11 pages.

20. Теорія загальної рівноваги і концепція відсотка І. Фішера Дослідження І. Фішера ознаменували розрив американської економічної науки з класичною політекономією, з'єднаної з традицією історичної школи, і звернення до маржиналізму і заснованої на ньому неокласики. В області чистої теорії внесок Фішера пов'язаний з розвитком теорії загальної рівноваги і розробкою теорії відсотка і капіталу , а також теорії грошей, яка включає проблеми інфляції та циклу. Ірвінг Фішер удосконалив теорію відстока, намагаючись усунути суперечність в розумінні відсотка між суб'єктивістською школою (його пояснення з погляду переваги поточних благ перед майбутніми) та об'єктивною (продуктивною) школою, яка пояснювала появу відсотка продуктивністю капіталу. З цією метою він спочатку переосмислив поняття "капітал", розглядаючи його як дисконтований потік доходу, тобто як будь-який елемент багатства (товари тривалого користування, землю та ін.), що приносить власнику регулярний дохід протягом тривалого часу. Його вартість обчислюють за принципом дисконтування (врахування різниці при обчисленні загальної суми доходу, привласнення якого очікується від певного виду багатства. Наприклад, дохід у сумі 1000 дол. в цьому році в ціннішим, ніж у наступному, оскільки на цей період гроші можна віддати в кредит і отримати за них певний відсоток). Відповідно елементи капіталу ціняться не тому, що на них затрачені певні ресурси, а тому, що вони приносять дохід. Так само, як ціну визначає співвідношення корисності і витрат, так і відсоток на капітал, на думку Фішера, встановлюється шляхом порівняння його корисності і витрат. Корисність виявляється у тому,1 що використання капіталу у виробництві приносить дохід, а витрати — в необхідності очікування привласнення доходу. Відсоткову ставку вираховують зіставленням міжчасових виборів споживачів і виробників. Споживачі керуються мотивом отримання максимальної корисності не тільки у визначений момент, але й на певному проміжку часу в майбутньому. Тому заощадження слугують засобом збільшення майбутнього доходу за рахунок нинішнього. Ця закономірність є зворотною при купівлі товарів у кредит. Підприємці, на думку Фішера, при здійсненні капіталовкладень керуються вимогами закону знижувальної продуктивності — інвестиції з тривалішим терміном окупності є продуктивнішими, але ця якість при збільшенні строку окупності знижується. На ринку позичкового капіталу інтереси споживачів і виробників збігаються, а відсоткова ставка виконує роль ціни, яка урівноважує попит і пропозицію на позичковий капітал, стимули до витрат і до інвестування. У результаті формується система загальної рівноваги, в якій синтезуються положення двох протилежних точок зору на проблему відсотка, який, на думку І. Фішера, є своєрідною оплатою часу. Зокрема, нефінансові корпорації, які беруть кредит в банках, оплачують час, протягом якого буде впроваджено певну інновацію та отримано дохід. Коли ж банки самі сплачують відсоток за внесені вкладниками кошти, то він вважається ціною, яку повинні заплатити, щоб довести свою ефективність. Кембриджська школа

  • Left Quote Icon

    Student Picture

  • Left Quote Icon

    Student Picture

  • Left Quote Icon

    Student Picture